Eduard Rubin

Війна, яку могли пробачити: Як терор проти цивільних став головним прорахунком путіна Чи могла ця війна піти іншим шляхом? Давайте на мить уявимо собі альтернативну, майже немислиму сьогодні реальність. Реальність, у якій російська армія веде війну виключно проти Збройних сил України, уникаючи ударів по містах. Де немає Бучі та Маріуполя, де працює світло та вода, а головною новиною є зведення з фронту, а не кількість загиблих під завалами житлових будинків. У такому світі Україна була б глибоко розколотою, а Захід, попри всю свою стурбованість, ймовірно, загруз би в дебатах про «сфери впливу» та «складну геополітичну ситуацію». Але путін обрав інший шлях. І саме цей вибір — ставка на тотальний терор проти цивільного населення — перетворив те, що могло бути локальною війною, на цивілізаційну битву і став його найграндіознішим прорахунком. Він програв цю війну не тоді, коли його танки застрягли під Києвом, а в той момент, коли перша ракета вдарила по житловому будинку в Харкові. Історія...

Война, которую можно было простить: Как террор против преступлений стал главным просчетом путина Могла ли эта война пойти по-другому? Давайте на мгновение представим себе альтернативную, почти немыслимую сегодня реальность. Реальность, в которой российская армия ведет войну исключительно против Вооруженных сил Украины, избегая ударов по городам. Где нет Бучи и Мариуполя, где работает свет и вода, главной новостью являются сводки с фронта, а не число погибших под завалами жилых домов. В таком мире Украина была бы глубоко расколота, а Запад, при всей своей обеспокоенности, вероятно, погряз в дебатах о «общих сферах» и «сложной геополитической политике». Но путин выбрал другой путь. И именно этот выбор — ставка на тотальный террор против народного населения — превратился в то, что могло быть локальной войной, в цивилизационную битву, и стал его величайшим просчетом. Он проиграл эту войну не тогда, когда его танки застряли под Киевом, а в тот момент, когда первая ракета ударила по жилому д...